Катехитично-педагогічний інститут

Вул. Іл. Свєнціцького, 17
м. Львів, 79011
Тел.: (38/032) 240-99-40 (секретаріат)
Тел.: (38/032) 240-99-44
(відділ інформації та зовнішніх зв'язків)
Факс: (38/032) 240-99-50
Ел. пошта: info@ucu.edu.ua

ПРИ ТИХ, ХТО ВИХОВУЄ СЕРЦЕ НАРОДУ

13 Грудня 2019 | Архів,

Ловлю себе на думці, що, обираючи для себе фах соціального працівника, молода людина має бути дуже сміливою і мати внутрішнє покликання, адже ця робота тісно переплетена з соціальним служінням. Це робота найперше в дитячих будинках, соціальних гуртожитках, будинки для літніх людей, невиліковно хворих та реабілітаційних центрах.

Сьогодні ми вшановуємо постать Блаженної Йосафати Гордашевської, яка є духовною опікункою нашої кафедри педагогіки та соціальної роботи УКУ. І це не випадково. Соціальне служіння, яке було основою діяльності блаженної Йосафати, найяскравіше реалізовується у соціальній роботі як виді професійної діяльності.

Поставимо собі питання, а що є сутністю соціального служіння?

Тема сутності соціального служіння з теоретичної точки зору не має однозначного трактування. На сьогодні у словниках з соціальної роботи ще не має її дефініції. Та словосполука «соціальне служіння» сьогодні часто вживається у текстах про благодійну діяльність Церкви, історію соціальної роботи, волонтерську і миротворчу діяльність.

Характерними особливостями соціального служіння називають добровільність, жертовність, безкорисливість, безоплатність, благодійність. Це говорить про те, що соціальне служіння, яке зародилося з діяльності Церкви (монаших згромаджень) поступово поширилося, чи, як тепер модно казати, масштабовано на інші види діяльності. Зокрема, на соціальну, соціально-педагогічну, медичну і правову роботу.

Усі вище названі характерні особливості соціального служіння були притаманні діяльності блаженної Йосафати.

Вона, будучи молодою дівчиною, маючи лише 20 років, відчула потребу присвятити себе служінню народу. Віддати своє життя розбудові згромадженню, якого ще не існувало.

Як зазначається у хроніках згромадження СНДМ, мала відвагу до вирішення духовних і практичних завдань нового згромадження. А саме: засновувати захоронки для малих сільських дітей, доглядати недужих і убогих мешканців сіл, спільно зі сільським народом трудитися і працювати, у неділю й свята читати духовні книжки, виховувати нарід і заслуговувати служіння Богові, даючи йому особистий приклад християнських чеснот і працелюбного життя.

Дивлячись сьогодні на її життєвий шлях, можемо (сучасною мовою) сказати, що служіння блаженної Йосафати почалося від усвідомлення покликання. Було бажання, була ідея, яка переросла у соціальний проект, який згодом бувреалізований за підтримки духівників та інших Сестер.

Та у реалізації соціальних проектів, які ми розпрацьовуємо тепер зі студентами, є початок і є завершення. А у блаженної Йосафати «проект соціального служіння» тривав усе її земне життя. Був масштабований не лише по Україні, але і в інших куточка Землі, де живуть українці. Де є потреба у служінні ближньому. «Йти туди, де є найбільша потреба служити й виховувати» – головний принцип діяльності Йосафати Гордашевської.

Викладачі і студенти, в моїй уяві, йдуть шляхом цієї блаженної.

Через практики вони покликані надавати підтримку різним категоріям потребуючих, як от сироти, напівсироти, соціальні сироти, педагогічно занедбані діти та діти, позбавлені батьківської опіки, безпритульні, мігранти, біженці, вимушені переселенці.

При цьому, займаючись соціальною роботою, важливо не згубити потреби свого народу, на чому не раз наголошувала блаженна Йосафата.

Також хочу наголосити на відкритості Згромадження СНДМ до щоденних потреб і людського болю, на їх не замкнутості у стінах монастиря.

Від початків діяльності така відкритість згромадження була певним чином новацією серед монаших згромаджень того часу.

Сьогодні сестри служебниці продовжують справу, започатковану блаженною Йосафатою Гордашевською у справі освіти й виховання дітей і молоді та догляду й допомоги хворим і потребуючим.

Місія до Канади, Бразилії, Італії та інших країн: бути там, де є українці, бути там, де є потреба служити потребуючим.

Катехитичні школи, підтримка потребуючих, християнські табори для дітей та молоді, підготовка катехита – це лише невелика частка того, чим наповнена сьогодні соціально-педагогічна робота Церкви. Мабуть, ми собі не здаємо справи у тому, яка виховна сила закладена у таких формах праці.

Сьогодні ми спостерігаємо, що соціальне служіння стає невід’ємним елементом роботи соціального працівника, лікаря, вчителя, юриста, викладача.

Варто також зазначити, що загалом педагогічний досвід згромаджень УГКЦ відобразився у створенні власної приватної національної системи освіти. І сьогодні сестри продовжують особистим прикладом і своїми знаннями виховувати і брати активну участь у підготовці фахівців сфери соціального служіння.

На нашій кафедрі тривалий час працювали с. Андрея Якимець (СНДМ) та с. Христофора Буштин (СНДМ). Від початків заснування кафедри педагогіки тут працює директорка Катехитично-педагогічного інституту с. Луїза Цюпа. Це велика цінність працювати поряд з ними. Ідею соціального служіння сестри служебниці поширюють не лише серед студентів, але й серед викладачів. Розроблені навчальні педагогічні, філософські курси, програми практик, методики, численні християнські табори – це ті успішні практики, що реалізовані сестрами разом зі студентами в УКУ та громадах.

Наведу декілька свідчень наших випускниць, яких надихнув приклад соціального служіння блаженної Йосафати Гордашевської:

 

Еріка Татчин:

«Навчання на соціальній педагогіці допомогло мені визначитися, чим хочу займатися професійно. Я знайшла своє покликання у навчанні дошкільнят християнських цінностей. На сьогодні я вже відкрила два дитячі садочки «Посмішка» (у Львові і Винниках). Сестра Йосафата була хорошим прикладом любові до Бога та служіння людям!»

 

Маріанна Білик:

«Сестра Йосафата керувалася в житті важливим принципом, який близький мені «виховувати серце народу і служити народові там, де є найбільша потреба» . Її життя досвідчує те, що дає змогу бачити потребуючих. Мені значно легше було знайти себе в житті, маючи у студентські роки таку патронку як сестра Йосафата. Саме тому я зараз працюю у благодійній сфері та намагаюся відповідати принципу життя Сестри – виховувати серце народу».

Те, що Український Католицький Університет, яким опікується Церква, сьогодні має вагу у суспільстві, говорить про те, що в її лоні жили, розвивалися й служили особистості, які стали моральними орієнтирами та прикладами для наслідування не одного покоління українців.

І приклад сестри Йосафати серед них є тим орієнтиром, у якому нероздільно поєднано любов до Бога, ближнього і України. Кращої формули ціннісного виховання для майбутнього України годі собі уявити.

Світлана Когут,

завідувачка кафедри педагогіки та соціальної роботи

Українського католицького університету

© 2010 Катехитично-педагогічний інститут. Усі права застережено.